У сучасному світі, де екологічна свідомість та тренд на усвідомлене споживання набирають безпрецедентних обертів, купівля вінтажного одягу та речей у магазинах вживаних товарів стала не просто нормою, а справжнім модним маст-хевом. Ми шукаємо унікальні брендові речі, прагнемо виділитися з натовпу, створити неповторний стиль та одночасно зменшити негативний вплив швидкої моди (fast fashion) на екологію нашої планети. Проте, за захопливим процесом “полювання” на ексклюзивні вінтажні сукні, стильні ретро-сорочки чи рідкісні джинси часто приховується невидима, але дуже неприємна небезпека. Мова йде про серйозні дерматологічні проблеми, які можна буквально “надягти” на себе разом із чужою, хоч і випраною, річчю. Одним із найпоширеніших і найпідступніших медичних сюрпризів, що може очікувати на поціновувачів такого шопінгу, є кольоровий лишай – подарунок від «секонд-хенду», який здатен на довгі місяці, а то й роки, зіпсувати настрій та естетичний вигляд вашої шкіри. Далі на chicella.
Кольоровий лишай (у професійній медичній термінології відомий також як висівкоподібний лишай або Pityriasis versicolor) — це надзвичайно поширене хронічне грибкове захворювання шкіри, яке вражає виключно самий верхній, роговий шар епідермісу. Головним винуватцем і збудником цієї неприємної недуги є специфічні дріжджоподібні ліпофільні (ті, що “люблять жир”) гриби роду Malassezia. Сучасна наука виділяє кілька патогенних штамів, серед яких найчастіше зустрічаються Malassezia furfur, Malassezia globosa та Malassezia sympodialis. Ця патологія візуально супроводжується появою на тілі людини характерних пігментованих або, навпаки, депігментованих плям, що можуть мати надзвичайно різноманітне забарвлення: від блідо-рожевого, ледь помітного жовтуватого до насиченого темно-коричневого чи навіть відтінку кави з молоком. Саме через таку унікальну колористичну різноманітність та здатність змінювати колір залежно від пори року хвороба й отримала свою влучну народну назву – “кольоровий”.
За офіційною статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я та даними провідних дерматологів, найчастіше це грибкове захворювання шкіри діагностується у молодих людей та підлітків віком від 15 до 40 років, незалежно від їхньої статі. У маленьких дітей дошкільного віку та літніх людей дерматомікоз цього типу зустрічається вкрай рідко. Це явище має чітке фізіологічне пояснення: воно безпосередньо пов’язане з гормональним фоном, інтенсивністю роботи сальних залоз та специфічним хімічним складом людського поту в різні періоди життя. Варто одразу заспокоїти читачів: кольоровий лишай не становить смертельної загрози для життя і не викликає незворотних ускладнень для внутрішніх органів. Проте він завдає просто колосального психологічного дискомфорту. Пацієнти часто відчувають сором, що призводить до соціальної ізоляції, значного зниження самооцінки та погіршення загальної якості життя. Це особливо гостро відчувається в теплу пору року, влітку, коли настає сезон відкритого одягу, купальників та пляжного відпочинку, і приховати плями під шарами тканини стає неможливо.
Симптоми захворювання

Клінічна картина та симптоми висівкоподібного лишаю є досить специфічними, яскравими і легко впізнаваними. Завдяки цьому досвідчений дерматолог здатний запідозрити цей різновид мікозу вже під час першого, навіть побіжного візуального огляду пацієнта у своєму кабінеті. Головною і найбільш очевидною ознакою захворювання є поява на шкірі дрібних, спочатку розрізнених плям. Їх колірна палітра може вражати: вони бувають блідо-рожевими, жовтувато-кремовими, світло-коричневими, червонувато-бурими і навіть відтінку темної кави. З розвитком хвороби ці плями мають яскраво виражену тенденцію до периферичного росту — вони поступово збільшуються в розмірах, а згодом зливаються між собою, утворюючи великі, химерні за формою вогнища ураження з чіткими, нерівними, фестончастими краями. Такі масивні ділянки можуть займати значні площі на тілі людини, нагадуючи географічну карту.
Якщо на початковому етапі проігнорувати проблему і не розпочати адекватне медикаментозне лікування, то з плином часу плями еволюціонують — вони набувають більш насиченого темно-бурого або кавового окрасу. Улюбленою локалізацією (місцем розташування) кольорового лишаю є так звані “себорейні зони” — ділянки тіла з найбільшою кількістю та найвищою активністю сальних залоз. Найчастіше плями з’являються абсолютно несиметрично на верхній частині спини, грудній клітці, в ділянці декольте. Дещо рідше, але все ж досить часто, уражаються плечі, шия, живіт та пахвові западини. Вкрай рідкісними, казуїстичними є випадки, коли плями висівкоподібного лишаю поширюються на шкіру обличчя або кисті рук. Ще однією характерною діагностичною ознакою є легке, ледь помітне лущення на поверхні плям. Це лущення стає більш очевидним, якщо пляму злегка пошкребти шпателем або нігтем — цей феномен у дерматології носить назву “симптом Беньє” або “симптом стружки”. Лусочки нагадують дрібні висівки, що і дало захворюванню його офіційну назву — висівкоподібний.
Важливою відмінністю цієї патології від багатьох інших інфекційних уражень епідермісу є те, що неприємного свербіння, болю чи печіння кольоровий лишай зазвичай не викликає. Принаймні, найпоширеніша, класична його форма протікає безсимптомно в плані фізичних відчуттів. Легкий свербіж може виникати лише у випадках підвищеного потовиділення після активних занять спортом або перебування в дуже жаркому кліматі. Але якщо хворобу пустити на самоплив і не лікувати, то площа ураження буде неухильно зростати.
Медичній практиці також відомі випадки ураження шкіри волосистої частини голови. При цьому грибок комфортно розмножується під волоссям, живлячись секретом сальних залоз. Цікавим і позитивним фактом є те, що саме волосся при цьому абсолютно не страждає: не випадає, не ламається і не втрачає свого блиску, оскільки грибок Malassezia не здатний проникати у волосяний фолікул і руйнувати кератин. Проте наявність вогнища на голові часто стає причиною того, що після успішного лікування плям на тілі часто спостерігаються швидкі рецидиви. Грибок просто спускається з голови назад на шию та плечі.
Причини появи лишаю
Етіологія (походження) та патогенез цього захворювання вивчені сучасною медициною досить глибоко. Парадокс полягає в тому, що дріжджоподібні гриби роду Malassezia не є чужорідними загарбниками. Вони є невід’ємною частиною нормальної, резидентної мікрофлори (мікробіому) шкіри переважної більшості здорових людей. Вони мирно існують у сально-волосяних фолікулах у вигляді непатогенних спор, харчуючись ліпідами (жирами), які виділяють наші сальні залози (себумом). Захворювання починається лише тоді, коли під впливом певних внутрішніх або зовнішніх факторів цей мирний грибок раптом мутує, перетворюється на агресивну міцеліальну (ниткоподібну) форму і починає неконтрольовано розмножуватися. Що ж слугує пусковим гачком для такої трансформації?
Основними причинами та тригерами появи лишаю є:
– Порушення фізіологічних процесів шкіри: зміна хімічного складу поту (зсув рівня pH у лужний бік), надмірне виділення шкірного сала, що створює ідеальне поживне середовище для патогена.
– Генетична або індивідуальна схильність: особливості будови епідермісу або специфічні реакції імунної системи на продукти життєдіяльності грибків, що робить людину більш вразливою до дерматомікозів.
– Ендокринні збої та метаболічні порушення: ожиріння, цукровий діабет (який створює ідеальне солодке середовище в тканинах), інші ендокринні патології (наприклад, синдром Іценка-Кушинга), вегетоневроз.
– Гіпергідроз: підвищена пітливість, що виникає внаслідок фізіологічних особливостей, занять важким спортом, роботи в гарячих цехах або проживання в умовах жаркого та вологого субтропічного клімату.
– Різке зниження імунітету: імунодепресія після важких перенесених вірусних чи бактеріальних інфекцій, наявність в організмі хронічних вогнищ запалення (запущений карієс, хронічний пієлонефрит, рецидивуючий тонзиліт). Туберкульоз різних форм, ВІЛ-інфекція, а також стан після важкого перебігу COVID-19.
– Вегетосудинна дистонія (ВСД) та хронічний стрес: нервове перенапруження безпосередньо впливає на роботу потових залоз і знижує захисні бар’єри організму.
– Хвороби органів травлення: патології печінки, жовчного міхура, дисбактеріоз шлунково-кишкового тракту, які погіршують засвоєння вітамінів і мікроелементів, необхідних для здоров’я шкіри.
– Захворювання органів дихання: хронічні бронхіти, бронхіальна астма.
– Гормональні коливання у жінок: прийом оральних контрацептивів без призначення лікаря, гормональний дисбаланс, патології надниркових залоз, дисфункція яєчників, а також фізіологічні зміни під час пубертатного періоду, менопаузи та вагітності.
– Агресивний догляд за шкірою: при надмірному використанні антибактеріальних засобів гігієни (мила з триклозаном, жорстких гелів для душу, скрабів). Такі дії буквально “змивають” природний захисний ліпідний шар (мантію Маркіоніні) і знищують корисні бактерії, які в нормі стримують розмноження грибка Malassezia.
Лишай – подарунок від «Секонд-хенду»

Як ми вже з’ясували, збудник хвороби може роками мирно дрімати на нашій шкірі. Але до чого ж тут вінтажний одяг? На думку провідних дерматологів та епідеміологів, серед групи ризику захворювання висівковим лишаєм дійсно знаходяться завзяті любителі одягатися на ринках ношеного одягу й білизни, у стокових магазинах та секонд-хендах. Справа в тому, що хоча грибок Malassezia і потребує життєдіяльності людського організму для тривалого виживання, його спори (лусочки шкіри, інфіковані міцелієм) здатні зберігати свою життєздатність у зовнішньому середовищі, зокрема в переплетеннях волокон тканини, протягом достатньо тривалого часу.
Коли ви приміряєте непрану річ після інфікованої людини, ви ризикуєте отримати масивне обсіменіння шкіри агресивним штамом грибка. Якщо в цей момент ваш місцевий імунітет знижений, а на вулиці спека (що провокує пітливість) — ймовірність того, що “подарунок” приживеться і викличе захворювання, наближається до 100%. Крім того, небезпеку становить і сама процедура обробки речей у секонд-хендах. Весь одяг перед потраплянням на прилавки проходить обов’язкову жорстку хімічну дезінфекцію (часто з використанням формальдегіду та бромистого метилу). Ці агресивні хімікати, якщо їх не випрати належним чином, викликають сильний контактний дерматит. Шкіра подразнюється, запалюється, її захисний бар’єр руйнується, і вона стає ідеальною мішенню для грибкових інфекцій.
Уникнути небезпечних паразитів, дерматофітів і супутніх шкірних хвороб допоможе суворе дотримання правил гігієни після такого шопінгу. Ніколи не одягайте щойно куплену вживану річ, навіть якщо вона здається ідеально чистою і не має специфічного запаху. Обов’язковою умовою є ретельне прання за високої температури (не менше 60-90 градусів за Цельсієм) з використанням якісних пральних порошків. Після сушіння критично важливим етапом є прасування речей гарячою праскою з функцією інтенсивного відпарювання з обох боків — як з лицьового, так і з виворітного. Тільки термічна обробка гарантовано вбиває як спори грибків, так і яйця паразитів, наприклад, коростяного кліща, який також є частим гостем “вінтажних” розпродажів.
Звідки беруться плями?
Механізм утворення різнокольорових плям при цьому виді мікозу є надзвичайно цікавим з точки зору біохімії та фізіології шкіри. Чому ж плями можуть бути як темнішими, так і світлішими за здорову шкіру? Причина появи плям при лишаї полягає в тому, що грибок надзвичайно активно розростається у верхньому роговому шарі епідермісу і грубо порушує нормальну роботу спеціальних клітин — меланоцитів, які відповідають за синтез і вироблення пігменту меланіну.
Як відомо, саме меланін визначає колір нашої шкіри і сприяє появі на тілі людини красивої темної засмаги під впливом ультрафіолетових сонячних променів, виконуючи функцію природного захисного екрану. У процесі своєї життєдіяльності та харчування шкірним салом, патогенний грибок Malassezia виділяє ряд специфічних хімічних сполук. Однією з найважливіших серед них є азелаїнова кислота (та інші ліпоксигеназні ферменти). Ця кислота, яку виробляє шкідливий грибок, діє як потужний інгібітор (блокатор) ферменту тирозинази, що критично зменшує або взагалі блокує здатність меланоцитів виробляти пігмент меланін у місцях локалізації колонії грибка. Крім того, грибок синтезує речовину пітиріацитрин, яка діє як природний сонцезахисний фільтр, що фізично не пропускає ультрафіолет до шкіри.
Так і виникають на шкірі хворого класичний висівкоподібний лишай, тобто депігментовані (білі), позбавлені засмаги ділянки. Особливо контрастно і помітно це виглядає влітку, коли здорова шкіра навколо темнішає під сонцем, а уражені місця залишаються білими, утворюючи ефект “леопардової шкіри”. Цей стан також називають псевдолейкодермою. Натомість, у холодну пору року на не засмаглій, блідій шкірі ці ж плями часто виглядають рожевими, жовтуватими або коричневими. Це відбувається через те, що скупчення ниток міцелію грибка та запальна реакція самого епідермісу створюють ефект гіперпігментації (потемніння). Тобто колір плями — це результат складної взаємодії грибка, меланоцитів та імунної системи людини.
Чи заразний кольоровий лишай?
Питання контагіозності (заразності) кольорового лишаю викликає багато суперечок і занепокоєння серед пацієнтів. Чомусь у суспільстві та навіть серед деяких медичних працівників старої школи міцно вкоренилася хибна думка, що ця патологія абсолютно не заразна і на 100% пов’язана лише з внутрішніми збоями в роботі організму (захворюваннями шлунка, стресами тощо). Але сучасні провідні дерматологи та результати мікологічних досліджень однозначно підтверджують, що подібне грибкове ураження цілком може передаватися від людини до людини за певних умов.
Тому в сучасній інфектології його офіційно відносять до групи умовно заразних (контагіозних) захворювань з низьким ступенем ризику. Чому “умовно”? Бо не у всіх інфікованих людей після контакту із збудником виникають реальні клінічні ознаки хвороби. Насправді, величезна кількість населення планети щоденно розповсюджує спори грибка багатьох видів і штамів. Але проявляються він у вигляді хвороби лише у людей зі значно ослабленою місцевою або загальною імунною системою, у тих, хто має хронічні захворювання, порушення кислотності шкіри, або у момент сильного стресу.
Незважаючи на високу резистентність більшості людей до цього грибка, нехтувати правилами безпеки не варто. З цієї причини зараження цілком можливе при недотриманні базових правил гігієни:
– при спільному використанні предметів гігієни та речей особистого користування зараженої людини (це стосується носіння чужого одягу, витирання одним рушником, використання спільної постільної білизни, мочалок, губок для тіла тощо);
– при тісних особистих контактах (наприклад, між членами однієї родини або статевими партнерами);
– при відвідуванні громадських роздягалень у фітнес-центрах, басейнах, лазнях, саунах, а також у примірочних кабінках магазинів одягу (особливо влітку, коли тіло спітніле і розпарене) та подібних місць з підвищеною вологістю і температурою, де спори грибка почуваються максимально комфортно на поверхнях.
Підступність хвороби полягає в тому, що термін інкубаційного (прихованого) періоду може бути дуже розтягнутим. Він може тривати від 14 днів і до кількох місяців, а інколи й до року. Протягом усього цього часу спори адаптуються на новому місці, при цьому жодні візуальні симптоми ураження не виникають. Але як тільки з’являються сприятливі провокуючі фактори (відпустка в тропіках, сильний стрес на роботі, прийом антибіотиків), хвороба миттєво починає прогресувати, тобто грибок переходить в активну фазу і стрімко розмножується, утворюючи ті самі плями.
Лікування
Сучасна доказова дерматологія володіє широким і дієвим арсеналом засобів для боротьби з цією проблемою. Проте важливо розуміти: стратегію лікування кольорового лишаю має визначати виключно кваліфікований лікар-дерматолог після ретельного візуального та лабораторного обстеження пацієнта. Встановлення точного діагнозу часто потребує проведення люмінесцентної діагностики (світіння плям жовто-зеленим або мідно-оранжевим кольором під лампою Вуда), проби Бальцера (змащування плям 5% розчином йоду, після чого уражені ділянки вбирають йод і виділяються значно темнішим кольором, ніж здорова шкіра), а також мікроскопічного дослідження зіскрібка лусочок шкіри на виявлення ниток міцелію (симптом “макаронів по-флотськи” під мікроскопом).
Лише після підтвердження діагнозу призначається профільна терапія. Як правило, золотим стандартом лікування неускладнених форм є місцева терапія антимікотиками (протигрибковими засобами). Пацієнтам призначають лікувальні спреї, креми, мазі та розчини на основі таких діючих речовин, як кетоконазол, клотримазол, тербінафін, міконазол або нафтифін. Зазвичай їх наносять на уражені ділянки шкіри 1-2 рази на день протягом 2-4 тижнів. Обов’язковим компонентом сучасного лікування є використання спеціальних протигрибкових шампунів (з кетоконазолом 2%, цинк піритіоном або сульфідом селену). Такі шампуні потрібно використовувати як гель для душу, наносячи піну на все тіло і волосисту частину голови, залишаючи на 5-10 хвилин перед змиванням. Це вкрай важливо, адже шкіра голови є головним резервуаром грибка Malassezia.
Якщо площа ураження занадто велика, захворювання триває роками, або місцева терапія не дає бажаного ефекту, лікар може призначити курс системної терапії. Це курс таблеток або капсул для прийому всередину (системні антимікотики, такі як ітраконазол або флуконазол). Важливо пам’ятати, що ці препарати мають певний вплив на печінку, тому їх прийом має суворо контролюватися лікарем.
В якості допоміжних засобів, які покращують відлущування інфікованого епідермісу, іноді втирають у шкіру кератолітичні розчини: саліцилові спирти (2-5%), борну кислоту, сірчану чи дігтярну мазі, мазь Вількінсона. Однак ці старі методи сьогодні використовуються рідше через їхній різкий запах та здатність викликати сильне подразнення шкіри, поступаючись місцем сучасним делікатним антимікотикам.
Пацієнтам варто набратися терпіння і запам’ятати один критично важливий момент: після знищення самого грибка (коли лущення припиняється і аналізи чисті), білі плями не зникнуть наступного ж дня. Меланоцитам потрібен час (від кількох тижнів до кількох місяців), щоб відновити нормальне вироблення меланіну і вирівняти тон шкіри. Обережне перебування на сонці після закінчення курсу лікування допоможе прискорити цей процес і зробити плями непомітними.
Народна медицина проти кольорового лишаю
Незважаючи на беззаперечні успіхи сучасної доказової медицини, існують також і численні народні рецепти для лікування висівкоподібного лишаю, які передаються з покоління в покоління. Дерматологи ставляться до них з обережністю, наголошуючи, що вони можуть бути лише допоміжним методом, а не заміною повноцінному медикаментозному лікуванню. Тим не менш, деякі з них мають під собою логічне наукове підґрунтя.
Широко використовують настоянку календули (нагідок). Ця рослина відома своїми потужними природними антисептичними та протизапальними властивостями. Її можна легко приготувати самостійно в домашніх умовах шляхом настоювання сухих квіток рослини на якісній горілці або медичному спирті у пропорції (1:5) протягом тижня в темному місці. Отриманою процідженою настоянкою рекомендують обробляти уражені ділянки за допомогою ватного диска 2-3 рази на день. Спирт додатково підсушує шкіру і руйнує ліпідну мантію, якою харчується грибок.
Також у народі вважається, що добре допомагає свіжовидавлений сік цибулі ріпчастої. Цибуля багата на потужні фітонциди — леткі біологічно активні речовини, що вбивають або пригнічують ріст бактерій та грибів. Цибулину слід натерти на тертці, віджати кашку і ретельно процідити отриманий сік через марлю. Обробляти плями цим свіжим соком необхідно кілька разів на день. Головний недолік цього методу — стійкий, вкрай специфічний і неприємний запах, який важко змити.
В аптеці чи ветеринарній аптеці можна недорого придбати так звану воду чемериці. Цей засіб давно відомий своїми протипаразитарними властивостями. Однак лікарі суворо попереджають: обробляти шкіру цим засобом слід вкрай обережно та акуратно. Рослина чемериця Лобеля є надзвичайно отруйною, вона містить небезпечні алкалоїди, які при потраплянні в кров через мікротравми шкіри або на слизові оболонки можуть викликати серйозне отруєння. Після процедури необхідно дуже ретельно мити руки з милом кілька разів. Процедура проводиться зазвичай 2 рази на день уранці і ввечері. Максимальний курс становить 1 тиждень.
Ще один популярний метод — зміна рівня pH шкіри в кислий бік, адже грибки категорично не переносять кислого середовища, віддаючи перевагу лужному. Для цього прихильники нетрадиційної медицини часто ополіскують тіло після душу слабким розчином яблучного оцту або води з лимонною кислотою, тобто штучно окисляють шкіру, створюючи несприятливі умови для розмноження збудника.
Проте офіційна медицина наполягає: не слід безвідповідально займатись самолікуванням. Застосування агресивних народних засобів (оцту, чистотілу, соку часнику) часто призводить до хімічних опіків шкіри, важких алергічних дерматитів та погіршення ситуації. Перш ніж почати боротьбу з хворобою бабусиними методами, життєво необхідно проконсультуватись із фаховим лікарем-дерматологом, який підбере безпечне та гарантовано ефективне лікування.
Профілактика та чи можливе лікування без рецидивів?
Одне з найчастіших питань, яке чують дерматологи у своєму кабінеті: чи можна вилікувати цю хворобу назавжди? Відповідь обнадійлива: лікуванню висівковий лишай піддається чудово і відносно швидко. У той же час, величезною проблемою є те, що нерідко зустрічаються часті – аж до декількох разів на рік (особливо у весняно-літній період) – рецидиви хвороби. Пацієнти розчаровуються, вважаючи, що ліки не спрацювали. У чому ж справа? Чому плями повертаються знову і знову? Відповідь криється в біології самого грибка Malassezia, який назавжди залишається жити на нашій шкірі як частина мікробіому, та в ігноруванні пацієнтами правил гігієни після закінчення гострої фази лікування.
Успіх утримати хворобу в стадії стійкої ремісії полягає в регулярній, щоденній профілактиці та ретельній санобробці житлових приміщень і гардеробу. Крім безпосереднього курсу лікування медикаментами, вкрай необхідно провести тотальну дезінфекцію. Потрібно обов’язково прокип’ятити (за температури 90-100 градусів) всю постільну білизну, спідню і натільну білизну (майки, футболки, бра), домашній одяг і всі рушники, якими користувався хворий під час загострення. Спори грибка дуже живучі у тканинах. Після прання і висихання абсолютно всі ці речі потрібно ретельно пропрасувати гарячою праскою з інтенсивним відпарюванням з обох сторін — і з лицьової, і з виворітної.
Якщо синтетичний або делікатний одяг за своїми властивостями не підлягає кип’ятінню чи прасуванню на високих температурах, його потрібно дезінфікувати іншим способом (наприклад, замочуванням у спеціальних протигрибкових дезінфектантах для білизни типу “АХД” чи аналогах), або, якщо це неможливо, зі сльозами на очах просто викинути. Здоров’я дорожче за улюблену нейлонову кофтинку. Такі особисті предмети гігієни як, наприклад, мочалка для душу, губка, пемза для ніг, теж потрібно негайно знищити і замінити на нові, адже пориста і волога структура мочалки — це найкраща, найсприятливіша територія для життя, розмноження і процвітання грибка. Максимальну кількість речей домашнього вжитку, поверхонь у ванній кімнаті потрібно вимити з хлорвмісними дезінфікуючими засобами. Водою з цим же активним засобом потрібно ретельно помити підлогу і провести глибоке вологе прибирання всього житла.
Словом, боротьбу з набридливим грибком потрібно вести комплексно, виступаючи єдиним фронтом у всіх напрямках: знищувати патоген на шкірі, знімати запалення, зміцнювати загальний імунітет, лікувати хронічні хвороби та знезаражувати оточуюче середовище. Тільки за таких умов ворог обов’язково відступить і рецидивів не буде.
Для профілактики рецидивів дерматологи також радять змінити спосіб життя. Постільну білизну також слід міняти якомога частіше, бажано раз на тиждень, а наволочки — ще частіше. Варто відмовитися від носіння синтетичного одягу, що не дихає, віддаючи перевагу натуральним тканинам: бавовні, льону, які добре вбирають піт і забезпечують вентиляцію шкіри. Для нормалізації мікрофлори шкіри рекомендується 1-2 рази на місяць (або раз на тиждень у спеку) використовувати профілактично шампунь з кетоконазолом замість гелю для душу. У літній час, після повного клінічного одужання, хворим, які перенесли кольоровий лишай, рекомендується помірно засмагати на сонці. Ця рекомендація обґрунтована тим, що прямі ультрафіолетові промені сонця згубно, стерилізуюче діють на спори грибка, перешкоджаючи його повторному патологічному розмноженню на епідермісі.
No Comment! Be the first one.